Тисяча папірців - понад усе, або “девʼять кіл бюрократичного пекла” за субсидію під час війни - БЛОГ

Моя мама вчергове спробувала оформити субсидію. Бо сподівалась, що людям, які живуть у прифронтових містах під час війни, оформити її буде простіше. Дарма сподівалась, щоправда, але сенс не в тому.

Після початку повномасштабного вторгнення моя мама з бабусею не виїжджали зі Словʼянська. Чому - стане зрозуміло трохи далі. У 2023 році мама вирішила вчергове спробувати оформити субсидію. Бо, якщо так поміркувати, вони за всіма показниками мають не неї право.

Та після “девʼяти кіл бюрократичного пекла” оформити вона її так і не змогла. Не тому, що батьки не мають на субсидію права, а тому, що працівники Пенсійного Фонду проявляють властиву їм недбалість у тому, що стосується оформлення чужих документів, роботи з людьми і загалом своїх обовʼязків. Але про все по черзі.

У листопаді мама записалась, щоб подати документи на субсидію. Для цього зібрала весь пакет зі всіма потрібними довідками - з ЖЕКа, про склад сімʼї, про відсутність боргів, свідоцтво про шлюб, про смерть чоловіка ще в 90-ті роки, про зміну прізвища у 2015 році тощо. 

При оформленні документів працівниця пенсійного фонду не звернула жодної уваги на документи про шлюб, смерть чоловіка та зміну прізвища. На питання мами про те, чому працівниця не бере ті документи, остання відповіла: “нам це не потрібно”.

Минає місяць, другий. Мама чекає якоїсь звістки чи відповіді, вважаючи, що якщо їй відмовили, то мають про це попередити. 

Мама спочатку подзвонила на гарячу лінію Пенсійного Фонду. там їй сказали, що не співпадають свідоцтво про шлюб і прізвище, по якому проходять документи. Хоча тут варто знову нагадати, що прізвище разом зі всіма документами мама поміняла ще у 2015 році і після цього кілька разів пробувала оформити субсидію. 

Вона зайшла у РАЦС, де їй сказали, що всі документи, які можуть знадобитися від цієї структури, в мами є. Далі жінка знову попрямувала до Словʼянського пенсійного Фонду, але вже не до фахівчині, а до начальниці. Та звʼязалася з Дніпром, де головний офіс, мама весь день писала заяву про те, що в неї не прийняли потрібні документи.

Заяву передали в Дніпро, ситуацію описали. Але субсидію не призначили. Сказали, що строки вже всі минули, мама не встигла, і треба все оформлювати спочатку. Але всього цього могло б і не бути, якби фахівчиня місцевого Пенсійного Фонду просто вчасно прийняла і правильно оформила всі потрібні документи. 

Поруч з мамою в тому ж Пенсійному Фонді сиділи літні переселенці з Бахмута та інших зруйнованих міст. Вони теж намагалися оформити собі субсидію чи якісь пільги. Але і їм це не вдавалося. Бо понад усе - тисяча папірців, а не люди, в яких нічого не лишилося.