22 січня Україна відзначає День Соборності. Цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. День Соборності є святом для всіх громадян, символізуючи їхнє прагнення до єдності та свободи.
Історія:
День Соборності України відзначає події, що відбулися 22 січня 1919 року. Того дня в Києві Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка ухвалили Акт Злуки, оголосивши про об'єднання Західної та Східної України в єдину державу. Акт Злуки визначав межі та форму правління соборної країни, що стала важливим кроком у становленні сучасної незалежної України. Це був визначальний момент в історії української державності, коли було здійснено спробу об'єднати різні частини українського народу під єдиним прапором.
Цього дня також згадують про Четвертий Універсал Центральної Ради, що був підписаний 22 січня 1918 року. Тобто у той самий день, коли відзначається День Соборності та Свободи України, але на рік раніше. Цей історичний документ мав важливе значення для української державності, проголошував повну незалежність та територіальну цілісність Української Народної Республіки.
Свято Дня Соборності та Свободи України стало символом важливого етапу в боротьбі за незалежність та єдність країни.
Усе цікаве та найважливіше читайте у нашому Telegram
Цікаві факти:
У період радянського режиму уряд відмовлявся від визнання Дня Соборності України. Згадки про цю подію прагнули приховати та забути, вважаючи "контрреволюційним святом", адже це не відповідало офіційній ідеології.
Перше святкування стало справжньою історичною подією та відбувалося в Хусті, що на Закарпатті, у 1939 році. Для відзначення 20-річчя Соборності України на головній площі міста згуртувалося близько 30 тисяч людей, які тримали синьо-жовті прапори. Таке святкування було дуже символічним та відіграло роль у підтримці національного духу.
Святкування Дня Соборності:
21 січня 1990 року на честь 71-річниці Акту Злуки Народний рух України організував "живий ланцюг" від Івано-Франківська через Львів до Києва. Це була одна з перших масштабних антирадянських українських акцій, що поклали кінець СРСР та дозволили Україні здобути справжню незалежність. Довжина ланцюга перевищувала 770 км, а за різними оцінками участь в акції взяли від 500 тисяч до 3 млн осіб. Таким чином люди демонстрували єднання України та памʼять про визвольні змагання.
В кінці 2000-х почала відроджуватися традиція створення живих ланцюгів, які символізують єдність України. У 2008 — 2011 роках у Києві такі ланцюги створювали на мосту Патона. Таким чином символічно об'єднували правий і лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху досягла акція 2011 року, коли на міст Патона прийшли понад 1000 людей. 22 січня 2011 року живий ланцюг також був створений у понад 20 містах України. А у Львові близько п’яти тисяч людей створили ланцюг від пам’ятника Тарасу Шевченку до пам’ятника Степану Бандері.
Цікаво, що репресії СРСР не зруйнували ідею соборної України ще з 1919 року. Вона прожила до 90-х зокрема й через ці ланцюги єдності. Люди в інших країнах також приєднуються до цієї акції, виражаючи підтримку та солідарність з Україною. Через повномасштабну війну та небезпеку ворожих ударів в Україні довелося тимчасово відмовитися від традиційного проведення живих ланцюгів, які символізують єдність України.
У 2011 році Віктор Янукович вирішив обʼєднати День Свободи та День Соборності в одне свято, яке мали б відзначати 22-го січня.
До цього День Свободи відзначали 21 листопада та започаткували ще за часів третього президента України Віктора Ющенка, як символ початку Помаранчевої революції.
Одне з гасел Дня Соборності – це Схід і Захід разом. Бо дехто думає, що Схід і Захід став разом лише у 1939 році, що підкріплює міф про Сталіна, як про обʼєднавця українських земель.
Згодом у 2014 році указом президента України Петра Порошенка свято було відновлене. День Соборності повернувся до українців з тими сенсами, які у нього було закладено раніше.
Читайте: Прикидаються українцями та сіють розбрат - як працює “цифрова армія росії”
Авторка: Марія Боднарашек