"Хоч кудись себе подіти". Жителька Святогірська після окупації стала волонтеркою

17:19, 23 жовтня 2023 р.
Суспільство

Жителька Святогірська Ольга Карташова після понад тримісячної російської окупації стала волонтеркою, допомагає видавати гуманітарну допомогу містянам, працює у банному комплексі та пральні, які у Святогірську облаштували благодійники.

Що допомагало заспокоїтись в окупованому місті та як волонтерська діяльність допомагає відновитись психологічно після життя в окупації жінка розповіла в інтерв'ю "Суспільному".

До повномасштабного російського вторгнення Ольга Карташова працювала у бухгалтерії місцевого оздоровчого дитячого табору.

"Початок війни як зустріли? Ще ходили на роботу, ще не вірилося, думали якось швиденько у лютому все закінчиться. Це було шоком. Що далі, то більше розуміли, що нічого не закінчиться. Я не поїхала, бо мама навідріз відмовилася їхати, а покинути її одну тут не змогла", — згадує жінка.

Ольга із матір'ю пережили понад тримісячну російську окупацію Святогірська.

"Сиділи вдома у підвалі та боялися вийти. Йти було нікуди: магазинів не було, зв'язку не було — нічого не було. Та і йти кудись було безглуздо. Сиділи вдома, щоб якщо пожежа, то можна було загасити. Бо з 1 червня, коли почався обстріл, коли Росія "пробивала" — все горіло, вулицями горіло, будинок за будинком. Тому, якби ми не були вдома, то наш будинок теж згорів би", — розповідає Ольга.

Вулиця, де живе жінка, була безлюдна: місцеві виїхали. Жінка шукала способи витримати окупацію психологічно: годувала покинутих тварин на своїй вулиці. Ще один спосіб заспокоїтись знайшла у прибиранні дому від уламків:

"Мені 3-4 рази вибивали вікна, декілька прильотів було. І уламки, які розліталися на всі боки, їх треба було зібрати, вибрати. Вони як на городі були, так і в будинку всередині. У хаті зібрала швиденько — і все. А на городі — все дрібно. І ця дрібна моторика, коли ти щось робиш, відволікаєшся, була єдиним способом щось робити", — ділиться Ольга Карташова.

Про те, що місто звільнили від росіян, дізналась, побачивши українських військових.

"11 вересня, коли почався обстріл, я вийшла годувати тварин рано-вранці та побачила, що сильно обстрілюють. А 12 вересня я побачила, що наші хлопці йдуть, із нашими шевронами, нашивками. Сльози були й такий видих, думаєш: "Слава Богу", — каже Ольга.

Після деокупації міста жінка вирішила стати волонтеркою. Ольга Карташова визнає: допомога містянам стала самодопомогою і відновленням після самотності окупації:

"Щойно зайшла Україна, організовувався цей пункт, і я пішла для того, щоб спілкуватися з людьми. Тому що ні людей, ні сусідів — нікого не було. Це щоб не збожеволіти, щоб спілкуватися. Навіть не заради грошей, вони тоді взагалі не цікавили, а щоб було живе спілкування, щоб кудись себе подіти, чимось допомагати".

Нині Ольга працює у банному комплексі: це громадський душ та пральня. Святогірськ після звільнення, понад півтора року живе без водопостачання.

"Люди можуть помитися, попрати речі, бо в місті досі немає води. 24-28 людей на день можуть прийти. В середньому дається година на людину", — розказує про роботу Ольга.

Жінка вірить, що Святогірськ відновиться після російської окупації та знову стане туристичним містом, до якого їздили туристи з усього світу. 

Читайте також: 

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262

Донеччина Війна Святогірськ Волонтерка Історія