Цим поділилися на сторінці Військової частини 3035 НГУ.
Нацгвардієць отримав свій позивний "Залізничник" за родом професійної діяльності. Початок повномасштабної війни він зустрів у рідній Жмеринці. Нині воює на кремінському напрямку.
«Я родом зі Жмеринки, робив на залізниці. Монтер колій. У перший день вторгнення рф, о 5 годині ранку, над нами пролетіли ракети. Тоді я зрозумів, що почалося повномасштабне російське вторгнення. Тому 1-го березня 2022 року я призвався", — згадує боєць, який вже понад рік боронить Донеччину.
Залізничник брав участь у Лиманській операції. Звільняв Діброву. Згодом воював у Майорську.
«Під Майорськом було пекло. Артилерія, міномети, повно дронів літає. Тримали там лінію оборони певний час", – говорить Залізничник.
Проте запевняє, що ситуація у кремінських лісах, де він отримав поранення та контузію, є набагато складнішою.
"Дуже активна артилерія, міномети. Потім ворожа піхота починає лізти під мінометами, а коли підходять, тоді починається вже наша робота. Ми тримаємо рубежі, постійно окопуємося, спостерігаємо за противником, не даємо ворогу просунутись вперед. А ось найважче з усього цього – це зберегти життя".
Розповідає Залізничник про один з випадків при обороні позиції у лісах під Кремінною. Він радіє, що лишився живий та готовий далі боротися з ворогом.
«Нас було десятеро. Приблизно о 4:30 ранку раптово почався ворожий штурм наших позицій двома взводами піхоти з різних флангів. — пояснює Залізничник та додає. — В один момент росіяни опинились у наших окопах, почався бій. Атакували вони піхотою, було їх приблизно п’ятдесят. Діяли за підтримки танків та бронетехніки. Наш зв’язок з командиром був втрачений на певний час через роботу ворожого РЕБ. Врешті нас залишилося троє з десяти. Ми вже розуміли, що нас оточили, починали перекидатися гранатами, боєприпасів не вистачало. У цей час, о 6 ранку я переходжу на запасні хвилі та відновлюю зв’язок з командиром, прохаю відкрити вогонь артилерії по нашій позиції. І це була удача! За наказом командира, під корегуванням нашої аеророзвідки, наших пташок, артилерія 15-го Слов’янського полку ювелірно відпрацювала по окупантах. Результат – знищено значну кількість живої ворожої сили та завдано їм втрат у техніці. Згодом підійшли наші дві групи резерву та блокували район просування ор**ів [росіян]. Ворог тікає через дорогу з позиції, наш резерв заходить на точку, ще добу я з ними тримаю оборону, поки мене не евакуювали».
Вдома на Віктора чекає дружина та двоє дітей. І це його найголовніша мотивація боротись — сім’я.
«Не хочу аби моя сім’я бачила війну, бажаю мирне майбутнє для наших дітей. У нас одна мрія повернутися після війни додому живим, здоровим. Це мрія всіх військових. А те, що ми переможемо, я в цьому впевнений», — переконаний Залізничник.
Військовослужбовці 15-го Слов’янського полку Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель. Сьогодні до їхньої місії може приєднатися кожен.
Читайте:
Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)
Слідкуйте за нами в Instagram
Та телеграм: https://t.me/news6262