Спартак – офіцер Нацгвардії. Йому — 33 роки, він родом Житомирщини. Починав строковцем у львівській частині, нині він — командир підрозділу, загартованого у жорстоких боях на Луганщині та Донеччині.
З 2020 року Спартак служив у Слов'янську, де був командиром роти. На початку повномасштабного вторгнення, він разом з резервами був перекинутий у напрямку Ізюма. Потрібно було стримувати просування значних сил російських окупаційних військ. Невдовзі Спартак очолив батальйон, який у надзвичайно важких умовах тотальної переваги російської артилерії, боронив Рубіжне Луганської області.
«У стрілецькому батальйоні військової частини 3035 Національної гвардії України були десь близько 150 військовослужбовців строкової служби, які з першого дня повномасштабного вторгнення прийняли бій і билися приблизно чотири з половиною місяці. Після цього їх вивели з району оборони. Я вам скажу, що завдяки нашим військовослужбовцям, строковикам, завдяки нашій сталевій піхоті, ми стримували таку навалу противника, наносили їм таке вогневе враження, що це — просто колосально, і не до порівняння», — ділиться Спартак.
Після Рубіжного був Сєвєродонецьк. Завдяки захисникам цього міста вдалося виграти час для Сил Оборони, завдати ворогу величезних втрат.
«Ми прекрасно знали місто, відчували у ньому себе як риба у воді. Кожна вулиця, кожен будинок — фортеця: багато укриттів та укріплень. Ми все це використовували на свою користь», — розповідає гвардієць.
Так тривало поки ворогу не вдалося знищити логістичні артерії на шляху до Сєвєродонецька. Плацдарм поступово перетворювався на пастку. Вихід з міста та форсування ріки Сіверський Донець стало складною, але успішною операцією, яка завершилася заняттям нових позицій, які гвардійці продовжили стійко утримувати.
Наступний етап — утримання рубежів оборони у районі Майорська. Гвардійці стримували значні сили “вагнерівців”, регулярних російських окупаційних військ та мобілізованих з самопроголошених “республік”. Проте бійці Спартака діяли не лише в обороні, але й проводили відчайдушні штурмові дії, виявляючи зосередження противника тепловізійним обладнанням та дронами.
Успішна розвідувальна діяльність також допомагала ефективному застосуванню артилерійських розрахунків гаубиць М777 та 120-мм мінометів суміжних підрозділів.
«Окремо скажу про хлопців з мінометної батареї батальйону «Донбас» [батальйону спеціального призначення «Донбас» 15 Слов’янського полку] — ювеліри своєї справи», — уточнює офіцер.
Восени 2022 року Спартак та його підлеглі брали участь у звільнені Озерного разом із 103 окремою бригадою територіальної оборони. Штурм населеного пункту Діброва досяг успіху після декількох спроб.
«Постійно намагалися своїми діями ввести в оману росіян. Ми розповсюджували дезінформацію щодо напрямку основного удару. Це було непросто, але приносило добрий ефект, завдяки тому, що наші бійці були добре підготовлені до ведення оборонних та штурмових операцій, — коментує Спартак. Він продовжує, що наразі, військовослужбовці 15-го Слов’янського полку вже багато місяців воюють у лісах під Кремінною, щодня відбивають численні штурми російської піхоти, витримують важкі артилерійські обстріли та авіаудари, при цьому завдаючи значних втрат ворогу, — Був такий епізод, коли ми вкотре зустрілися з великою групою піхоти противника. Працювали в обороні. Вона була добре спланована, тому ми відбили штурм та завдали значних втрат противнику. Потім я спостерігав, як ворожа піхота почала відступати, тягнучи за собою лише декількох бійців».
Військовослужбовці батальйону спеціального призначення «Донбас» 15-го Слов’янського полку Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.