Поряд із страшними новинами про загибель людей у цій війні, ми намагаємося триматися хоча б за щось світле і хороше.
Разом із тим є люди, які навіть у ці темні часи несуть світло. Кожен робить це по-різному. Допомагає літнім людям, підгодовує покинутих тварин. Наталія Уварова зі Слов’янська - влаштовує свята для дітей. У тому числі дітей-переселенців і тих, хто живе у прифронтових містах.
У грудні в групах Слов’янська з’явилося оголошення про безкоштовне свято для діток, які залишаються в місті. Прийти могли усі, хто захоче. Організатори тоді навіть подумати не могли, що у доволі небезпечному досі місті, залишається так багато дітей, які чекають на хоча б маленьке свято.
Організаторкою стала відома у місті аніматорка Наталія Уварова.
***
Вже багато років Наталія Уварова влаштовує справжні свята для дітей Слов’янська. Разом із однодумцями вона мала власну організацію з аніматорами, ба більше, влаштовувала зустрічі та навчання для аніматорів зі всієї України. У місті її знали майже всі батьки. Жодне свято не обходилося без розважальних програм цих аніматорів.
Для Наталії це стало справою життя. Вона радо ділилася досвідом із іншими аніматорами, створювала команду, на яку можна було покластися.
“Працювали. Дарували посмішки і радість”
Як і для більшості з нас початок повномасштабної війни став переламним моментом і в житті, і в роботі жінки.
Звичайно, людям було не до святкування. Команда аніматорів почала роз’їжджатися. Кожен дбав про свою власну безпеку. Наталія з чоловіком і дитиною виїхала до Білої Церкви. Одна з аніматорок запропонувала саме це місто, бо воно було відносно безпечним і там можна було продовжити роботу. Але все давалося не так просто. Березень-квітень жінці знадобилися для того, щоб зібрати себе по частинках після усього, що відбулося.
Пощастило із тим, що у колі аніматорів жінку знали багато людей. Пропозиції з роботою надходили з різних міст. Це дозволило задуматись над тим, чого ж найбільше хочеться. Поступово почала набиратися нова команда.
Кожного року Наталія організовувала загальний збір аніматорів України, де вони обмінювалися досвідом. Цього року його могло не бути, але замість відмовитись від зустрічей, жінка вирішила об’єднати зусилля. Вирішили їздити у різні міста, влаштовуючи при цьому благодійні свята для дітей, паралельно проводячи майстер-класи для аніматорів.
Перше благодійне свято вони провели для дітей-переселенців з Миколаєва. Це були дітки військових. З цього моменту аніматори почали їздити різними містами України, допомагати колегам і влаштовувати свята дітям.
“Якщо я можу, то будемо їздити ще. Це був Львів - мобільне містечко для переселенців. Це був Дніпро. Всюди є наші люди. Це все було на благодійних засадах. Іноді допомагали місцеві підприємці… Де ми тільки не були, але до Слов’янська не доїжджали”.
На той момент у місті було дуже небезпечно. Окуповані Лиман, Святогірськ, постійні обстріли. Думати про якісь розваги було зарано. Після деокупації цих населених пунктів, у жовтні, Наталя вирішила з’їздити у місто. Ще один раз вони приїхали у листопаді. Побачивши, скільки у Слов’янську людей, Наталя вирішила зробити свято у своєму рідному місті. Вона вийшла на керівництво одного з місцевих кафе, які погодилися поспівпрацювати.
Взимку ситуація у місті була більш-менш спокійною. Наталія не знала, скільки дітей залишається у Слов’янську, тому спочатку вирішили зробити захід по запису. Коли кількість охочих перевалила за 200 людей, організатори зрозуміли, що треба його скасовувати і приймати усіх охочих. Так і зробили.
“Думала ну 50-60 дітей буде. І ми зробили запис, але коли перевалило за 200, я зрозуміла, що все. Запис - то таке. Ми вирішили це зробити на вулиці”.
Це було свято напередодні Дня Святого Миколая. Кафе “Шашличний двір” разом із аніматорами зробили його безкоштовним для усіх дітей та їх батьків.
Свято пройшло чудово. Тому Наталія вирішила провести ще одне таке свято у січні.
“6 січня на свято прийшло 400 дітей…”
Як не дивно, але навіть війна не має забирати у дітей можливість розважитись, поринути у казку. Саме для цього команда і почала ці безкоштовні свята. Це надихає, дає можливість зарядитися дитячою енергією. Це дає відчуття власної користі та необхідності.
Після Слов’янська Наталію запросили у Святогірськ. Їх запросило керівництво громади і вони не відмовились. Через те, що це місто досі залишається доволі небезпечним, свято проводили у пункті незламності. Потім аніматори проїхались до Хрестищенської та Маяківської громад.
“Для мене це було лікувально. Бо це все дуже тяжко. Ти не знаєш, що робити. Все в один момент перекреслилось і дуже довго я збирала себе по частинах. І коли я виїхала звідти і зрозуміла, що треба щось робити… Це наша місія - тримати дитячий фронт”.
Дітям дуже важливо відчувати підтримку дорослих, бачити хороше навіть у такі часи.
“Діти є діти. Те, що війна відкладається, ми бачимо по очах. Усі діти зараз дуже виросли. Одразу, коли вони приходять, ми це бачимо. Але як тільки починаємо грати, вони забуваються на якусь годинку. Діти знову стають дітьми. Звичайно, є випадки, коли вони плакали. Наприклад, ми у Києві були, і спочатку там були дітки-переселенці. Дуже багато було з Бахмута, Ізюма, Херсона. Ці дітки трошки відрізнялись від інших. Хвилин 15-20 треба було давати їм, щоб вони звикли”.
Навіть для аніматорів такі свята для дітей - це можливість самим отримати позитивні емоції. Саме тому ці поїздки такі важливі не лише для найменших і їхніх батьків.
“Робити добро - це легко. Я б із задоволенням поїхала б в Ізюм, Краматорськ. Можливо якщо хтось вийде на зв’язок… Навіть коли війна закінчиться, дітей треба буде виводити з цього стану. І це буде ще довго. Будемо намагатися робити все, що від нас залежить”.
Читайте також:
Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)
Слідкуйте за нами в Instagram
Та телеграм: https://t.me/news6262