Організація людей "Вік Щастя" вже давно посіла у Слов’янську вагоме місце. Це було місце для людей поважного віку. Коли почалося широкомасштабне вторгнення росії, у Слов’янську залишатись стало небезпечно. Тоді організаторка "Віку щастя" Наталя Бондаренко виїхала. Через кілька місяців стало відомо, що жінка продовжила свою роботу у Кропивницькому.
Вона продовжила займатися людьми 50 +.
Об’єдналися не лише з кропивничанами, але й переселенцями. Як зауважує сама Наталя, роботи зараз багато, адже людям старшого віку дуже важко переживати зміни. А саме зараз, під час війни, багато кому доводиться докорінно змінювати не просто своє життя, але і місце перебування. Саме тому у Кропивницькому з’явився гуманітарний хаб "Вік щастя" і власний простір для людей поважного віку.
Як і раніше у Слов’янську, літні мешканці Кропивницького мають мовні курси, школу з медіаосвіти, займаються "текстотерапією", нейрографікою, малюванням, проводять заняття з комп’ютерної грамотності, скандинавської ходи.
Наразі Наталя з колегами націлені на розширення свого досвіду.
Одним з проектів стала "Психосоціальна підтримка людей похилого віку". Для цього залучили психологів з різних міст (особлива увага Донецькій області), залучили експертку з подолання травми. Психологи навчали тому, як працювати з людьми похилого віку саме у питанні подолання травми війни. Після тренінгів психологи роз’їхалися у різні міста України, щоб на практиці допомогти людям. По факту, цей проект слов’янської організації став Всеукраїнським.
Ще до війни Наталя зі своїми колегами ініціювала навчальну програму, до якої долучила схожі організації людей поважного віку з 5 міст: Дніпра, Одеси, Івано-Франківська, Львова, Слов’янська. Цей проект підтримало Міністерство закордонних справ Німеччини. Проект стосувався правового захисту людей поважного віку. Для того, щоб якомога ефективніше пройшло навчання, залучили експертів з організації "Право на Захист".
Цікаво, що в рамках навчання пояснювали не лише стандартні моменти звернення до юриста, але і розповідали про усі можливі і доступні програми та організації. Наприклад, пояснювали роботу з додатком "Дія", розповідали про можливі послуги ЦНАПу чи пенсійного фонду. Адже дуже часто літні люди навіть просто не можуть зорієнтуватися, до якої саме установи із потрібним запитом їм звернутися. Також для людей створили невеличкі відеоінструкції та допоміжні посібники.
Заключним етапом програми стало відвідування Франції - Страсбурга. Через те, що поїздка планувалася ще до війни, ніхто не очікував, якою важкою насправді вийде ця поїздка. Але від ідеї своєї організатори не відмовилися.
Учасниці відвідали Університет додаткової освіти при Страсбурзькому університеті. Але ця зустріч була не лише про навчання, але і про обмін досвідом. Адже Наталії теж було про що розповісти за кордоном.
Це була перша співпраця "Віку Щастя" з Європою, але точно не остання.
Окрім офіційних зустрічей, "Вік Щастя" долучився до акції на підтримку України у Франції. Учасниці встигли навіть поволонтерити у Страсбурзі, допомогти зібрати гуманітарну допомогу для українців.
Також потрапили на Маніфестацію під Європарламентом. Це був момент визнання росії країною-терористом.
Ще один важливий момент - Наталя завжди наголошує на тому, що вона зі Слов’янська і що організація "Вік Щастя" народилася і зареєстрована саме там.
