Марина живе у багатоповерхівці в одному із районів міста і не виїжджала зі Слов’янська з початку повномасштабного вторгнення. Ми попросили жінку поділитись своєю історією життя у прифронтовому місті.
Евакуюватись Марина не змогла, бо доглядає за старенькою матір’ю, яка пережила інсульт і перелом стегна. Їй вже важко пересуватись по квартирі, тому спільно з родичами вирішили не ризикувати з евакуацією.
Живе Марина на 9 поверсі, спускатись кожного разу сходами у сховище зі старою мамою було просто нереально. Тому, коли Слов’янськ сильно обстрілювали, жінки залишалась у квартирі, ховалися в коридорі, а коли було особливо гучно - виходили у тамбур і перечікували там із сусідкою.
Життя на 9-му поверсі без ліфта завдає певні незручності. Коли не було води, Марині доводилось піднімати на 9 поверх по 60-70 літрів води за день. Треба було зробити кілька ходок, аби набрати необхідну кількість.
Коли попередили про відключення газу, Марина відразу купила електропічку, аби готувати їсти. Вона, звичайно, повільніше нагрівається, проте є непоганою альтернативою газовій. Блакитного палива у квартирі немає і досі, але нещодавно дали опалення.
Додалась ще одна проблема - відсутність світла. Проте Марина вже пристосувалась і до цього. Купила ліхтар, який заряджається, від свічок відмовилась, бо це неекономно. Їсти готує у періоди, коли його вмикають, на електричній пічці.
З продуктами проблем не було - каже Марина. Їх завозили у магазини, на ринки, до того ж видають гуманітарну допомогу.
Ближче до осені безпекова ситуація у Слов’янську відчутно покращилась - каже Марина. Проте це, на жаль, співпало з обстрілами усієї території України. І тому це все одно додає певні переживання.
Коли обстріли у Слов’янську зменшились, у перші дні було дуже дивно - каже Марина.