27.09.2022
Я продовжую писати свої записки війни у Слов’янську. На жаль, приводом для сьогоднішньої розповіді є дуже сумна новина - наше місто знову жорстоко обстріляли.
Це було одразу декілька прильотів. Фото наслідків, думаю, вразили багатьох. Пряму у центрі міста росіяни поцілили у сталінку, зруйнувавши її. Цей район близький для багатьох слов’янців. Тут раніше продавали автомобілі, а також був більярд. Взимку під новий рік тут продавали ялинки.
Цією дорогою ми всі ходили до лікарні, або у школу чи до пам’ятника Шевченку на якісь культурні заходи. А тепер це місце нагадує постапокаліптичну картину. Дим від вибуху стояв стовпом. Потім у будівлі ще розпочалась пожежа, яку ліквідували рятувальники.
Наш голова Вадим Лях розповів, що у цей злощасний понеділок обстріл відбувся не тільки на вулиці Шевченка, а й на Барвінківській та Ботанічній. Сказав, що жертв після обстрілу не було, проте одну людину поранило. Потім від місцевих вже почули, що вбило жінку. Прилетіло також на Словкурорт, проте про цей район мало хто говорить детально. Обстріляли і обстріляли.
Майже одночасно зі Слов’янськом обстріляли і Краматорськ. Ми також слідкуємо за ситуацію у сусідів. Там росіяни поцілили у багатоповерхівку, писали, що серйозно постраждали люди.
Дивимось на карту, читаємо новини: ворога витісняють все подалі. Та він огризається і руйнує наші міста. Злість охоплює. Цей будинок - ще одне мертве місце у Слов’янську. на жаль, кількість таких місць збільшується. Наше місто руйнують на наших очах, поступово і планомірно.
Але є й приємні новини для тих слов’янців, що залишились. У місті відновлюють тролейбусний рух, а ще запускають кілька маршрутів. Це дійсно була проблема, адже нічим не дістатись лікарні, ринку.
Ми продовжуємо готуватись до холодів. Усі шукають для себе засоби, аби обігрітись у морози. Проте надія на те, що у місто подадуть газ, гріє багатьох, хто залишається.
Хочеться вірити у те, що скоро війна закінчиться, ми все відновимо і навіть покращимо. Хочеться вірити, що наше місто вистоїть і люди до нього повернуться, адже зараз воно виглядає таким пустим і сумним без тих, хто його населяв.
Фото: Telegram
Матеріал створено в рамках проєкту “Життя війни” за підтримки ГО Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».