30.08.2022
Сьогодні була перша спокійна ніч за декілька днів. Останнім часом росіяни взялись за наше місто дуже міцно, накриваючи його вогнем.
Таких руйнувань Слов’янськ ще не бачив за всі 8 років війни. Починаючи з минулого тижня і до тепер кожну ніч, а то і день, наше місто зазнавало нищівних руйнувань. Це було справжнє пекло. Сьогодні ж це була перша ніч, коли у місто не прилітало. Ми оговтуємось від того жаху, який був попередні декілька днів.
Найстрашніше, що обстріли вже стаються вдень, коли люди виходять у магазини, до родичів, у справах. Вчора обстрілювали центр міста. Росіяни тричі накрили вогнем Слов’янськ. Били по нас реактивною артилерією. Близько 20 снарядів влучило у центр. Як вже дізнались з офіційних джерел, було пошкоджено 4 багатоповерхівки, 8 приватних будинків, пологовий будинок, тепломережа, відділення банку, магазин, офіси, автомобілі. Через складну ситуацію не працює відділення Привату і Укрпошта. З обстрілами додаються проблеми зі світлом, водою. І цих проблем буде ще більше, якщо обстріли не зупиняться. А судячи з ситуації, навряд чи.
Сьогодні великий попит на послуги з забивки вікон, прибирання квартири після обстрілу. І не дивно, адже першими страждають скло і віконні рами. А їх за останній час посипалось немало. З’явилось відразу більше оголошень про виїзд з міста, вивіз речей. Місцеві, які вже евакуювались, повертаються, аби забрати те, що вціліло, бо невідомо, куди наступний раз прилетить російський снаряд.
Шуму наробили звичайно за останні дні. Це справжнє диво, що немає людських жертв. І це все завдяки тому, що багато мешканців вже евакуювались. Думаю, що після цих жорстоких обстрілів бажаючих стане ще більше. Але є ті, які все одно, попри складну ситуацію, планують залишатись у місті, готують свої домівки до зими, шукають дрова, обігрівачі.
Згадується жахлива ситуація з сусідньої Тетянівки, коли родина з дітьми (!) до останнього не хотіла евакуюватись. Військові ледь пробились туди, аби доставити гуманітарну допомогу. А наступного дня снаряд потрапив прямо на їх подвір’я. Померла жінка, яка так боялась покинути своє господарство. Її донька отримала поранення і тепер їздить на візочку, сподіваюсь тимчасово. Діти були в домі і не постраждали. От тепер вже родина евакуювалась, але чому б це не було зробити раніше, коли всі були живі та цілі?
Все, що зруйнували наші вороги, обов’язково відбудуємо. Дуже хочеться, щоб ми всі вижили у цьому пеклі і не просто вижили, а й перемогли.
Сьогодні ніч була спокійною, нехай так буде і всі ночі, і дні у майбутньому. Ми всі віримо і молимось за наш Слов’янськ.
Матеріал створено в рамках проєкту “Життя війни” за підтримки ГО Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».