Пісня набула шаленої популярності після того, як перший куплет на камеру заспівав відомий співак гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк, якфий на той момент вже був у лавах тероборони Києва.
Згодом пісня розлетілася усією країною і далеко за її кордони. Відомий британський гурт Pink Floyd аранжував цю пісню.
Учасники легендарного гурту Pink Floyd возз’єдналися вперше за 30 років, щоб записати пісню з українським музикантом для підтримки України. Музиканти використали вокал Хливнюка з відео, де він на Софійській площі в Києві співає пісню «Ой у лузі червона калина». Відео Андрія Хливнюка відразу після публікації набрало тисячі переглядів, а пісня стала хітом не тільки серед українців.
Сингл «Hey, Hey, Rise Up» посів перше місце в чартах iTunes у таких країнах: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Австралія, Канада, Польща, Чехія, Фінляндія, Греція, Італія, Литва, Люксембург, Мальта, Парагвай, Португалія, Нова Зеландія, Норвегія, Румунія, Словаччина, Південна Африка, Швеція та Швейцарія.
Але повернемося до історії.
Перший варіант пісні написав відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у 1914 р. Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце руїни», він був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу він вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чернецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію.
Михайло Коссак розложив її на інструменти. Вистава спричинилася до популяризації пісні, особливо її останньої строфи «Ой у лузі…». Від акторів театру пісню сприйняла молодь.
У серпні 1914 р. у Стрию пісню «Ой у лузі…» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі…» додав ще три строфи, які й склали «Червону калину». Він же навчив співати пісню стрільців своєї чоти.
Незабаром перша стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина похилилася» поширилася по Стрию. А згодом «Червону калину» почали співати в Галичині та по всій українській землі.
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Ой у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан,
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!
А ще один куплет наприкінці 80-х додали українські дисиденти:
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!