Мешканці Слов’янська розповіли, чому вирішили залишитися у місті, попри ризики і багаторазові заклики евакуюватися.
Останні два тижні у зведеннях Генштабу ЗСУ можна прочитати, що ворог тепер зосереджує зусилля на східних та південних регіонах України, зокрема на Харківщині, Донеччині та Луганщині. Тому мешканців цих регіонів закликають евакуюватися.
Для евакуації містянам пропонують декілька способів: автобусом від ЦНАПу, через церкву “Добра звістка”, а до 14 квітня виїхати можна було евакуаційним потягом.
Та попри досить широкий вибір способів евакуації та невтішні прогнози, частина жителів Слов’янська вирішила залишитися. Для цього у кожного є своя причина. Так, зоозахисниця Ірина Орловська не може залишити напризволяще своїх чотирилапих підопічних, яких зараз аж 170.
А як щодо інших містян? Ми запитали у деяких людей особисто про їх причини залишитися, а також зібрали коментарі у місцевих групах Facebook. Імена деяких наших респондентів змінені.
Оксана, 29 років: “Я залишилася у Слов’янську, тому що це мій дім. Я не можу залишити свою собаку, роботу та могилу своєї матері. Я просто люблю своє місто. Після того, як у місті почалася масова евакуація, моє життя не сильно змінилося”.
Олена, 53 роки: “Я не можу поїхати і кинути тут саму свою літню хвору маму. І вивезти її з собою теж не можу, бо вона не витримає повторних таких подорожей після 2014 року. Не витримає ані фізично, ані психологічно. Бувають такі безвихідні ситуації, що б там не казали”.
Людмила, 60 років: “Я нікуди не виїжджала у 2014 році, нікуди не поїду і зараз. Хтось повинен стерегти та дбати про квартири сусідів, які вирішили поїхати. Вони ж хочуть кудись повернутися, а так про всяк випадок знатимуть, що дім не пустий, і що мародери не будуть шастати по хатах. Мені головне, що діти мої у безпеці”.
Зінаїда, 82 роки: “Я вже хоч і не дуже молода, але маю подбати про старих сусідок, які не можуть виїхати, і яких діти залишили. Їм вже стояти у чергах важко, а я можу для них щось дістати - ліки чи продукти”.