Про це пише Краматорське видання "Краматорск Пост".
Дружина пана Сергія Наталія востаннє спілкувалась з ним 27 березня. Розмова була короткою.
"До цього два дні з ним не було зв'язку. 27-го Сергій зателефонував буквально на секунду, сказав: "Я живий, по можливості буду дзвонити". Я спитала: "Як там справи?". Він сказав: "Тут все дуже погано", - розповідає Наталія.
Наступного дня Сергій припинив виходити на зв'язок. Не отримавши звістки від чоловіка, Наталія почала звертатися до воєнкомату, до волонтерів, щоб допомогли його знайти. Через тиждень пошуків виявилось, що Сергій загинув 28 березня від вибуху, а його тіло перебувало у моргу лікарні Мечнікова у Дніпрі.
Пан Сергій пішов на війну добровольцем: його молодший син - контрактник, вже третій рік служить у прикордонних військах. Батько спочатку допомагав йому та іншим військовим як волонтер, а потім вирішив і сам долучитися до оборони країни.
"Я пішла на роботу, а Сергій - у воєнкомат. Прийшов і сказав: "Візьміть мене до тероборони чи Збройних сил України". Через півтори тижні йому подзвонили і забрали до ЗСУ", - розповідає Наталія.
Сергій Стеценко народився у Краматорську 21 травня 1970 року. Він навчався у 35-й школі, потім у ПТУ №42 на сварщика. Після цього працював на будівництві, служив в армії, а після служби поїхав на Полтавщину, навчався у сільськогосподарському технікумі. Там пан Сергій одружився з Наталією, у них народилося двоє синів. Проживши на Полтавщині 10 років, Сергій з родиною повернувся до рідного міста. Він пішов працювати на "Енергомашспецсталь", де 20 років пропрацював термістом у КПЦ-1. Його молодший син наразі продовжує захищати Україну на передовій.
Військовослужбовця поховали 6 квітня на кладовищі на Аероклубній. Молодшого сина відпустили з передової попрощатися з батьком.