Про це повідомляє журналіст Kramatorsk post Олексій Ладика.
Михайло був призваний на фронт одразу на наступний день після повномасштабного вторгнення росії до України. Спочатку він воював в районі Волновахи, потім Міша та його побратими боронили Мар'їнку.
"Ці бої йшли довго. Міша періодично виходив на зв'язок та просив допомогти знайти генератор. А потім якось зателефонував і сказав, що все згоріло напередодні і йому треба вже багато чого якось привезти. Ми знайшли всією сім'єю генератор, медичні турнікети та все інше необхідне, та разом з їжею для всіх хлопців його бригади передали через краматорських волонтерів які їздили до них. Його рідній брат Микита встиг на початку війни купити для нього квадрокоптер та відправити "Новою поштою". І Міша більше 20 днів на нього чекав", - розповіла Kramatorsk Post Олена, двоюрідна сестра Михайла Рязанцева.
"Ми хвилювались, чи отримав все, що ми йому передавали. Він написав, що все добре. Після цього бачили, що краматорські волонтери ще привезли підсилювач зв'язку для них. І якось стало легше, стало спокійніше, що все буде добре і він буде на зв'язку з рідними. Але буквально через пару днів, з 19 березня, з ним пропав зв'язок. Воєнкомат надав інформацію близько 23 березня, що живий, але немає зв'язку. А 27-го прийшла "похоронка" на його батька та дзвінок дружині… І за іронією долі у цей час прийшов його квадрокоптер", - додала вона.
Михайлу було 40 років. Він народився в інтелігентній родині, був третьою дитиною із восьми дітей, був першим сином у батьків.
"Для батька зараз це велика втрата, бо рік тому пішла з життя їхня мати, з якою прожили все життя і виховали вісім гарних дітей та вже і онуків", - каже Олена.
Михайло Рязанцев навчався у Донбаській державній машинобудівній академії, після закінчення якої за власним покликом пішов на строкову військову службу. Після армії пішов працювати на "Донмет". Спочатку працював у лабораторії інженером-випробувальником, згодом став інженером зі спецобладнання.
Після вторгнення росії на Донеччину та Луганщину у 2014 році Михайла призвали до лав Збройних сил України у 54 бригаду - він воював з квітня 2015 по серпень 2016 року. Після того працював начальником відділу постачання на заводі "Донмет".
У Михайла залишилися дружина і двоє дітей - 9-річна донька і син, якому ще немає і двох років.
"Сьогодні з'ясувалось, що коли Міші прийшла повістка, йому була надана можливість залишитись у Краматорську у прикордонних військах. Але він обрав інший шлях. Я знала, що майже одразу він був в районі Волновахи. Потім вони боронили Мар'їнку. Там ставало гарячіше, гинули його побратими. Але він лише просив щось необхідне привезти. Про його загибель я знаю тільки те, що "загинув як герой".
А особисто для мене, він - двоюрідний брат, який був рідніше рідного. Бо він був взірцем стійкості, мужності, прикладом справжнього чоловіка. Він дуже поважно ставився до своїх батьків, родини, був достойним громадянином своєї країни. Зараз росія забирає найкращих", - розповідає сестра Михайла Олена.
Михайла Рязанцева поховають у Краматорську 31 березня на цвинтарі на вулиці Аероклубна (4-а вулиця після третього перехрестя). Прощання з героєм відбудеться об 11:00.