Пропозиція породжує попит - чому в Україні звикли “давати на лапу”

В Україні корупція - один з найпоширеніших злочинів та вічна проблема. Скільки б з нею не боролися - в головах людей міцно сидить думка, що вирішити якусь справу можна швидше через додаткову грошову стимуляцію. 

Україна вважається однією з найкорумпованіших країн. Це підтверджує Індекс сприяння корупції за 2020 рік, який відображає ситуацію в світі. Таке дослідження зробив глобальний рух Transparency International.

Дослідження має рейтинг, в якому позиція країни залежить від того, скільки вона набрала балів. Чим більше балів - тим нижчий рівень корупції. Невелика кількість балів означає, що в країні корупція замість держави. Відповідно, максимальна кількість балів - корупція майже відсутня.

Так ось, згідно цього Індексу, Україна має 33 бали зі 100 можливих і знаходиться на 117 місці в світі. Звісно, це не найгірший показник. Поруч із нами у рейтингу Єгипет, Есватіні (Свазіленд), Непал, Сьєрра-Леоне та Замбія. 

Очолюють світовий рейтинг Швеція (85 балів), Норвегія (84 бали), Фінляндія (85 балів) та Нова Зеландія (88 балів).

То як так склалося, що в Україні стало ледве не традицією вирішувати проблеми та прискорювати якісь процеси через хабарі? Це сайт міста Слов’янська 6262.com.ua і спробував з’ясувати через дискусію.

А дискусія відбулася в рамках подкасту “Нахіба”. Нашим гостем був представник ГО “Сильні громади” Денис Бігунов.

Читайте: Нахіба потрібна вакцинація| Подкасти 6262| Епізод 1

На початку розмови ми з’ясували, що корупція з’являється тоді, коли відсутня довіра до влади та інститутів держави. На думку Дениса Бігунова, в Україні ця довіра лише тільки починає будуватися, адже незалежною вона є тільки 30 років, а національне самоусвідомлення почалося фактично з 2014 року. 

З одного боку, в Україні існує багато органів боротьби з корупцією: Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції, Державне бюро розслідувань та Вищий антикорупційний суд. З іншого боку, корупція є у лікарнях, пологових будинках, школах, дитсадках, університетах та інших сферах, які не стосуються держави.

Ми дійшли висновку, що є кілька варіантів розвитку подій: коли вимагають хабар, коли людина пропонує його за власної ініціативи, коли створюють умови, що неможливо не дати хабар, коли є злочинна змова.

Інший бік проблеми - це корупція у владі, місцевих органах, в суді та інших державних сферах. Так, наприклад, головний архітектор Слов’янська був спійманий на хабарі, але потім повернувся до роботи. 

Ще один випадок - у Слов’янську суддю затримали на хабарі 30 тис доларів за те, що він, ніби, може вирішувати питання на користь підприємства в Касаційному господарському суді. 

Або нещодавно учасник Святогірської виборчої комісії отримав 35 тис грн хабаря від політичної партії, щоб її кандидат міг брати участь у виборах.

А от чому люди після корупційних злочинів можуть спокійно повернутися до роботи? Чому корупціонери часто залишаються непокараними? І чому взагалі хабар - це не норма для країни, яка хоче бути успішною? Все це ми з’ясовували у подкасті “Нахіба нам корупція”.

Проект виконується за підтримки Програми Партнерства у галузі мас-медіа в Украні (UMPP). UMPP адмініструється Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX/Україна за фінансової підтримки Державного департаменту США (DOS) через Управління громадських справ, Посольство США, Київ.

Підписуйтеся на розсилку наших новин у Viber