А ви колись подорожували байдаркою? Сьогодні ми вам розповімо про сплав річкою Сіверський Донець.
Активний відпочинок на байдарках - це розвага на любителя і не кожен ризикне провести у воді з веслами два дні. Проте, для нашої компанії це стало найочікуванішою подією цього літа.
Наша подорож розпочалась з міста Святогірськ. Маршрут прямував руслом річки до залізничної зупинки “10-й кілометр”. Цей маршрут у більш ніж 30 км ми проходили вже двічі, тому прибули на вже знайоме місце.
Байдарку взяли в аренду в одному з туристичних клубів, розклались на пляжі міста Святогірськ. Окрема історія - це збирати байдарку власноруч. Вона складається з каркасу і оболонки, яку треба на цей каркас натягнути. Такий собі конструктор. Виявляється, ще здавна байдарку робили з дерев’яного каркасу, або використовували кістки, які зв’язували китовим вусом. Обтягували цю конструкцію шкурами морських ссавців.
Речей із собою набрали вдосталь, адже подорож ми планували із зупинкою на ночівлю. Палатка, спальні мішки, стільчики, їжа, речі - багажний відсік ми забили повністю.
Погода у перший день подорожі нам дуже сприяла. Не було сильної спеки і легкий вітерець підганяв нашу байдарку ще швидше. Дорогою зустрічались поодинокі рибалки, водний транспорт, по обох берегах річки гомоніли пташки, а в очереті стояли чаплі і бугайчики.
Наша байдарка в середньому йшла зі швидкістю 5-7 км/годину, враховуючи недовгі зупинки на перепочинок і милування краєвидами.
Через кілька годин греблі ми дістались берегів села Сидорове, де і вирішили зупинитись на ночівлю.
Людей тут було під вечір вже дуже багато. Переважно це були рибалки, проте було і дуже багато сімей з дітьми, які встановили свої палатки на березі.
Про відпочинок у селі Сидорове на березі річки ми писали у цьому матеріалі: Вихідні на березі Сіверського Дінця. Сидорове
Ми також розбили свій імпровізований табір, де розвели багаття і заночували. Нам пощастило знайти пологий берег, аби зручно витягти свою байдарку на землю. Сусідів у нас не було, лише здалеку доносились крики веселих відпочивальників. Цього вечора був дуже гарний рожевий захід сонця, який ми зафільмували.
Вночі було досить прохолодно, тому зимові спальні мішки нам стали у нагоді. Зранку нас розбудив шум дерев навколо, піднявся сильний вітер. Після легкої зарядки і сніданку ми почали збиратись у нашу подальшу подорож. Сміття забрали з собою (!).
Поки ми збиралися, вітер перестав дути і пливли ми вже у повний штиль. З одного боку - зачаровує. Байдарка йде водою тихо, навколо цвірінькають пташки, скидається риба, на шляху зустрічаються чарівні водяні лілії. Але з іншого - грести треба активніше, ніж коли вітер тебе підганяє за течією.
Інша справа - це коли вітер дме прямо в обличчя. Ми вже пропливли Маяки і тут неочікувано почало дощити. Опади були не сильні, проте це ускладнило нашу подорож. Довелось значно прискоритись, адже дощ тільки посилювався. Ми йшли зі швидкістю 10-11 км/годину.
Нарешті дістались берегів туристичних баз Щурово. На наш подив, попри дощ тут було досить багато відпочивальників, які плавали на катамаранах, човнах і купались у річці. За пів години на повороті ми вже побачили довгоочікуваний залізничний міст.
Тут на березі і закінчилась наша дводенна пригода. Ми пообідали з видом на крейдяні гори Райгородку, а після збору байдарки, втомлені, але задоволені своїм активним відпочинком, ми відправились додому.
Читайте також: Подорожуємо Донеччиною | Прогулянка крейдяними териконами у Райгородку - ВІДЕО