Створення інклюзивного простору вимагає більше часу та сил не лише зі сторони держави, але й суспільства. Вивчення інших культур допомагає нам зрозуміти різні точки зору в світі, де ми живемо. А також — розвіяти негативні стереотипи та особисті упередження щодо населення.
Інклюзивна освіта важлива для сьогодення, оскільки допоможе покращити ставлення до людей з інклюзією та заспокоїть їхні проблеми. Ми повинні усвідомити, що суспільство несе відповідальність за розбудову безбарєрної та інклюзивної інфраструктури.
Що таке інклюзія?
Термін “інклюзія” з’явився через необхідність залучення людей з інвалідністю до суспільного життя. Він був закріплений у Конвенції ООН про права людей з інвалідністю. Але інклюзії можуть потребувати не лише люди з інвалідністю, а й будь-яка людина в певних життєвих ситуаціях.
Інклюзія відноситься до поняття, яке варто описати за допомогою декількох значень. Перш за все, це організаційні зусилля та практики, де групи чи особи приймаються і вітаються в культурному та соціальному плані. Можна також зазначити, що ці відмінності можуть бути очевидними, такі як національне походження, вік, раса та етнічна приналежність, релігія / переконання, стать, сімейний стан та соціально-економічний статус. До усіх них ставляться однаково. Крім того, серед відмінностей будуть також: освіта, підготовка, досвід роботи в секторі, або ж як організаційний термін. Інклюзивні культури дають можливість людям почуватись поважними та цінними за те, ким вони є. Населення відчуває рівень підтримуючої енергії та відданості з боку інших. Це допомагає їм робити все на роботі та в побуті. Включення часто означає зміну в світогляді та культурі організації, що, в свою чергу, має видимі наслідки.
Інклюзія — це також шляхи комунікації, які допомагають нам залучити якомога більше людей до взаємодії. Також поняття інклюзії можна прирівняти до поваги до людської гідності. Оскільки вона і є основою концепції прав людини.
Інклюзія відноситься до системи заходів, які спрямовуються на залучення людей в усі сфери життя. Інклюзії потребують не лише люди з інвалідністю, а також люди зі слабким зором та слухом, які інвалідності не мають. Оскільки саме вони нерідко відчувають себе вилученими із соціального життя.
Поняття інклюзивної освіти
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту, зокрема і за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Одним із головних завдань інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб у шкільному середовищі та поза його межами. Описуючи принципи, на яких базується інклюзивна освіта, можна зазначити таке: цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень. Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою. Справжня освіта може здійснюватися в контексті реальних взаємостосунків.
У зв’язку з цим, ми звернулись до дитячого психолога ГО «Безпечний світ» Анни Покровської та запитали, з якими проблемами найчастіше стикаються батьки в процесі інклюзивного навчання у дошкільному віці. Психологиня відповіла, що найчастіше батьки, обираючи школу або садок, стикаються з тим, що їхня дитина не прийнята у колективі. Психолог також підкреслює: такій родині потрібна підтримка, тому що не всі діти сприймають особливості своїх однолітків. Крім того, школа є тим місцем, яке має допомогти дитині бути частиною соціуму. Вчителі та керівники школи мусять проявити емпатію і до учня, і до його батьків. Дітям з інклюзією необхідно постійно перебувати у соціумі, щоб вони змогли навчатись і жити у ньому. Дитячий психолог також наголошує: потрібно працювати з класом. На батьківських зборах вирішувати не питання збору коштів, а присвячувати час обговоренню інклюзивності. Варто, перш за все, проводити активну роботу з усіма учасниками інклюзивного процесу, висловлювати свою підтримку і допомогу таким дітям. А також долучитись до адаптації інклюзивних дітей у школі.
Поширення в Україні процесу інклюзивного навчання дітей з інвалідністю є не лише відображенням часу, але й представляє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації їхніх прав на якісну освіту. Останні результати досліджень вказують, що існують проблемні моменти у розвитку інклюзивного навчання в системі освіти. Крім того, також підтверджують і низку перешкод у забезпеченні якості інклюзивної освіти та ефективного доступу кожної дитини з особливими освітніми потребами до інклюзивного навчання. Ми звернулись до державного експерта директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти і науки України Лариси Самсонової, яка підтвердила, що серед таких перешкод — недостатня компетентність вчителів, які не завжди знають, як працювати з дітьми із особливими освітніми потребами. Також має місце і така проблема як брак знань про методи і форми роботи з учнями. Пані Лариса підкреслює: в рамках автономії закладу освіти адміністрація може замовляти курси підвищення кваліфікації для своїх вчителів. Станом на сьогодні існує досить багато онлайн-курсів різної тематики. Кожен педагогічний працівник має підвищувати свою кваліфікацію відповідно до законодавства України «Про повну загальну середню освіту». Нещодавно Уряд ухвалив Положення про центри професійного розвитку педагогічних працівників. Основні завдання центрів такі: це консультації для вчителів щодо професійного розвитку, психологічна підтримка та поширення інформації про підвищення кваліфікації.
В Україні протягом останнього року в МОН працюють над розвитком інклюзивної освіти у школах. Згідно з останнім опублікованим на сторінці МОН рапортом, у 2020 році в сфері інклюзивного навчання було підготовлено 17,2 тис. асистентів учителя для роботи в інклюзивних класах, а також вперше з державного бюджету профінансовано закупівлю обладнання для спеціальних шкіл та навчально-реабілітаційних центрів. Попри усі зміни, які були спричинені COVID-19, інклюзивна освіта була профінансована у розмірі 504 млн гривень. Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет зазначив, що одним з головних завдань Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти до 2030 року буде впровадження цифрової інклюзії до українського суспільства. Окрім того, протягом останнього року також створено мобільний застосунок АС «ІРЦ» для допомоги батькам дітей з особливими освітніми потребами.
Футбольна академія «Фустістар Інклюзія»
Однією з організацій, яка займається та підтримує розвиток інклюзивної освіти на території Східної України, є Футбольна академія «Футістар Інклюзія». Ми поспілкувались з заступником голови ГО «Футістар Інклюзія» Михайлом Левченко. Тренувальний процес в інклюзивних групах максимально підлаштований під кожну дитину, розповідає пан Михайло. Завдання ставиться так, щоб дитина могла виконати його максимально комфортно. Тренування проходять за спеціально розробленим тренувальним циклом. Проте в будь-який момент вправу можуть змінити для того, щоб всім учасникам процесу було зручно. Є також і система мотивації, в якій футболіст бачить свої оцінки і успіх. «Футістар» проводить набір дітей з трьохрічного віку. На заняття можуть приходити як хлопчики, так і дівчатка.
Також ми поцікавились, яким чином Covid-19 вплинув на діяльність академії, на що заступник голови ГО «Футістар Інклюзія» відповів:
«Ковід трохи підкоригував наші плани і діяльність, але не критично. Рік тому ми закривалися на 3 місяці. Зараз працюємо без перерв. Ми співпрацюємо з Канадським інклюзивним центром Abilities Centre. Вони допомагають нам робити наш простір більш інклюзивним. У планах була поїздка в Канаду для обміну досвідом, але вона не відбулася через пандемію. Але ми продовжили працювати онлайн. У нас багато навчань було онлайн. Тому сказати, що ковід сильно вплинув на нас, не можемо».
Цінності інклюзивної освіти полягають в тому, що кожна дитина може навчатися у школі, ходити на гурток і бути частиною суспільства. Сьогодні проблема розвитку інклюзивної освіти залишається відкритою для українського суспільства. Тож варто звертати увагу на те, як ми можемо покращити ці аспекти.
Інклюзивна освіта повинна ставати доступною у кожному куточку України. А щоб це сталося, нам варто займатися розповсюдженням цієї теми не лише у школах, але й у ЗМІ. Адже кількість дітей, які зіштовхуються з дискримінацією сьогодні, зростає. Щоб зробити інклюзивну освіту реальністю, нам варто створити умови, на основі яких соціальні працівники, викладачі, батьки та учні зможуть реалізувати власні освітні програми. Це дасть шанс на спільну відповідальність та сприятиме розвитку відкритого суспільства. Наголошення цієї проблеми у медіа — спосіб привернути увагу до того, що ми цінуємо кожного громадянина нашої держави та хочемо, щоб усі мали рівні права. Відповідна розробка законодавства для створення інклюзивної дошкільної освіти допоможе швидше реалізувати політику усунення бар’єрів.
Анастасія Соловей