День осіннього рівнодення у цьому році припадає на 22 вересня. Що це означає?
Прямо сьогодні відбувається осінній сонцеворот – цього року він припадає на 22 вересня.
Осіннім сонцеворотом наші предки слов'яни називали астрономічну подію осіннього рівнодення. За їхніми уявленнями цього дня літнє сонце, яке вони називали Семиярилом, змінюється осіннім сонцем – Сивояром. Це "сезонні" імена бога весняного сонця Ярила. Давні слов'яни вважали, що влітку він стає всемеро сильнішим, а взимку – старим, сивим та мудрим.
Якщо не брати до уваги минулі повір’я, то рівнодення можна описати так: день, коли тривалість дня і ночі на всій Землі однакова і дорівнює 12 годинам. У північній півкулі з цього дня починається астрономічна осінь, в південному - астрономічна весна.
Історії і легенди
Осіннє рівнодення - одне з чотирьох священних свят, які шанувалися і урочисто відзначалися з найдавніших часів. Це було часом вознесіння подяк богам за врожай і достаток, а також вшанування мертвих і прикрашання могил.
Кожен народ по-своєму відзначає цей день, маючи свої традиції. Наприклад, у кельтів це свято врожаю, свято осені і мудрості. І ритуали у них свої – вони спочатку демонструють всім найкращі дари літа, а потім з’їдають їх, що гарантує достаток їжі на весь рік. На осіннє рівнодення стародавні кельти відзначали Мабон (Mabon) - фестиваль другого врожаю і дозрівання яблук. Традиції Мабон з язичницьких часів живі в багатьох європейських країнах, де в кінці вересня традиційно проводяться свята врожаю. У цей день парафіяни прикрашають церкви корзинами з фруктами і овочами їх своїх садів, продукцією з ферм і свіжими квітами. Після служби цю їжу роздають тим, хто її потребує. Обов'язково роблять благодійні збори для місцевої громади.
На сьогоднішній день, тільки в Японії день осіннього рівнодення має статус державного, починаючи з XIX століття. У цей день японці наводять чистоту і порядок у своїх будинках, поминають предків, накривають на стіл. На столі переважає рослинна їжа, перевага віддається овочам, бобам, грибам, всіляким бульонам без вмісту тваринних жирів. У цей день за традицією відвідують кладовища, проводять біля могил родичів відповідні ритуали.
Свято осіннього рівнодення у мексиканців нерозривно пов'язане з таким історичним місцем, як Кукулькана. Піраміда Кукулькана - одна з найвідоміших пірамід Майа, що знаходиться в найдавнішому місті Чічен Іца. Так вийшло, що саме в період даного святкування, при попаданні сонячних променів на величезні платформи, виходить чергування сонячних і тіньових фігур трикутної форми. Опускаючись нижче, гра тіней і сонячного світла утворює химерну фігуру змії. У підстави платформи видніється голова, а на самій верхівці - хвіст. Саме сюди, в день осіннього рівнодення, збираються жителі та гості Мексики щоб побачити це диво, яке триває близько 3 годин 22 хвилин.
В давні часи для наших предків давніх слов’ян (та і різних інших народів) такі астрономічні дати мали часто велике символічне і сакральне значення. День осіннього рівнодення – якраз був завершенням всіх сільського господарських робіт. А раз так, то можна і заслужено посвяткувати. В язичницькі часи на осіннє рівнодення святкували свято врожаю, присвячене язичницькому богу Роду (відповідальному за врожай) і його божественним супутницям – Рожаницям. Це було одне з найбільших хлібосольних свят. Цього дня господині готували всілякі страви, пекли пироги, а саме свято супроводжувалося танцями, співом і гуляннями. Окрім активного застілля, ще здійснювався обряд «оновлення вогню», всюди гасили старий вогонь і урочисто запалювали новий.
Ще відзначали «Горобинини іменини». Жiнки в цей день ходили в ліс за гілками горобини та прикрашали ними будинок. По переказами горобина здатна відігнати злих духів, тому гілочки горобини клали між склом вікон, щоб в довгі темні зимові ночі вона охороняла спокій і благополуччя будинку. Дівчата робили горобинові намиста - потужний оберіг, і клали горобину під подушку на ніч, щоб приснився суджений.
З приходом християнства язичницьке свято осіннього рівнодення прив’язали до значущої події в християнському світі – дню народження Богородиці діви Марії, яке християнський світ святкує 21 вересня.
Традиції Дня осіннього рівнодення
Наші предки надавали дням осіннього і весняного рівнодення величезне значення – серед язичників ці періоди вважалися символічними. Слов'яни затівали народні гуляння, адже польові роботи вже були закінчені, овочі з фруктами зібрані й розкладені, бджоли підготовлені до зимівлі. Тривали такі святкування цілих два тижні: тиждень до Дня осіннього рівнодення і тиждень після.
Гуляння супроводжувалися пишними застіллями, обов'язковим атрибутом яких були пироги з капустою, брусницею та м'ясом. Також не обходилися пригощання без молочних продуктів і ягід.
Невід'ємною складовою народних гулянь було проведення обрядів. Язичники вірили, що в цей період потойбічні сили чують усі прохання і можуть допомогти в залученні здоров'я, любові й благополуччя.
У День осіннього рівнодення було прийнято підбивати підсумки. Наші предки спалювали старі, непотрібні речі, як символ прощання з неприємностями і хворобами. Цей день сприятливий для того, щоб розірвати стосунки, які пригнічують.
Доброю практикою вважається загадування бажань на прийдешній рік, також необхідно подякувати вищим силам за все хороше, що відбулося в році, що минає.
Не проходили святкування і без обмивань: вважалося, що вода завдяки своїм цілющим властивостям дарує дітям здоров'ям, а молодим дівчатам – красу та молодість.
Аби водилися гроші, язичники, перерахувавши всі наявні монети в житлі, на чистому аркуші паперу писали, якими багатства хотіли б мати у майбутньому.
Також у цей період серед наших предків було прийнято відвідувати місця поховань.