На сайті Слов’янської міської ради з’явилося привітання міста Святогірськ з 494-ю річницею.
"Ваше маленьке туристичне містечко є перлиною нашого краю, «Донецькою Швейцарією» та улюбленим місцем відпочинку та духовного зцілення багатьох українців. Без сумніву Святогірськ-це особливе місто, з цікавою історією, неймовірною енергетикою, самобутністю і душевною атмосферою", - пишуть на сайті міськради.
Сайт 6262 долучається до привітань. В рамках цього ми вирішили розказати коротку історію міста Святогірськ.
Місто Святогірськ вважається одним з самих зелених в Україні. А ще тут є озера: Банне і Бездонне, на березі котрого росте 600-літній дуб.
Поселення серед цієї краси з’явилося ще у XVI ст. Першою його назвою було "Святі Гори". Вже в 1624 році документи згадують про вибитий в крейдових скелях над річкою Святогірський монастир, хоча деякі легенди й наголошують, що скит тут заснували ще візантійські ченці в VIII-IX ст. або монахи Києво-Печерської Лаври, що шукали прихистку після того, як Батий зруйнував Київ в 1241 р. Найфантастичніші з переказів оповідають навіть, що монастир сам виріс з землі на диво всім свідкам цієї події.
Документи про таку версію нічого не згадують, хоча свідчать, що в другій половині XVI ст. козаками було організовано сторожову службу по Дoнцю (дуже вже татарські набіги дошкуляли), у межах якої на лівому березі Сіверського Донця діяла 5-а Святогірська сторожа.
В середині XVIII ст. на лівому березі річки виникла монастирська слобода Банне. Поселення на різних берегах ще довго носили різні назви. В 1787 р. Святогірський монастир закривають за наказом Катерини ІІ. Імператриця дарує цю місцевість своєму фавориту князю Г. Потьомкіну. В князівському маєтку в 1844 р. монастир відродився, отримав нові храми і корпуси. І знов виток історії, знову монастир потрапляє в немилість: його закривають в 1922 р., щоб відновити вже аж в 1992 р.