Апокаліптичні роки. Слов'янськ під німецькою окупацією.26-го і 28-го жовтня, казали, була в Слов'янську німецька розвідка.
29 жовтня у місто вступило німецьке військо. Кіннота, піхота, артилерія проїхали спокійно містом і подалися на Райгородок. Населення — причаїлося. Мародерство припинилося. Стоїмо перед великим невідомим. Що буде далі? Що несуть нам ці переможці?
Я не виходжу з дому вже восьмий день. Живу вістками, що їх приносять Рая, її тато, сусіди. 30 жовтня стало відомо, що єдина влада в місті тепер — німецький воєнний комендант. Того ж дня з'явився наказ, розвішаний на стінах будинків, стовпах і, здається, розданий перехожим як летючка. Мені його принесли, і я собі занотував дослівно. То був клаптик паперу, списаний від руки друкованими літерами нібито російською мовою. Була це чи то відозва, чи заява німецького коменданта до населення міста.
Подаю її тут повністю в мові й стилі оригіналу.
К НАСЕЛЕНИЮ ГОРОДА СЛАВЯНСКА
1. Немецкие войска не пришли неприятелями гражданского населения. Они заняли Славянск и ожидают от населения покой, дисциплину и порядок.
2. Всякий преступ против немецких войск наказан будет смертью.
3. Каждый, узнающий от таковых преступок принужден доложиться о том немецкому местному начальству.
4. Воспрещается гражданскому населению до роспоряжения покидать их дома после схода солнца.
5. Воспрещается и строжайше наказывается кража и прием чужого имущества. Немецкий местный комендант [підпис нерозбірливий] 30 октября 1941 г.
Така була перша «мудра» ластівка нових завойовників. Фронт зупинився на Дінці. По цей бік засіли німці, а по той (східний) — радянські війська. Слов'янськ, таким чином, опинився в смузі фронтових дій. У перші дні ніби все затихло. Зрідка лише гарматна й кулеметна перестрілка. Час від часу над головами пролітають трасерні кулі й гарматні. До цього ми вже починаємо звикати. Німці, очевидячки, вирішили в такій позиції пересидіти до весни. Поширилася чутка, що почала формуватись міська управа. Щось наче місцева цивільна влада. На голову управи ніби планують якогось Смирнова. Що він за один, хто ініціює і хто планує цю цивільну владу — невідомо. Думаю, що нитки тягнуться від німецького коменданта міста. Йому чи тим, хто за ним, конче потрібна така місцево мовна адміністрація. Через неї вони здійснюватимуть свою владу. Чи добре це? Чи виправдано з погляду нашого національного й громадянського буття? Взагалі кажучи, все, що сталося, — недобре. Це — всесвітнє зло.
Кожна окупація — це злочин, це насильство над народом. Але, незалежно ні від чого, народ має жити й обороняти своє право на існування. Чи можемо ми зараз змінити це зло, що заіснувало? Ні. Як не могли змінити минулого, так не можемо змінити й сучасного, нового. Мусимо до певного часу пристосуватися.