Ми вже багато разів розповідали про місця Слов’янська, які будуть цікаві для туристів. А тепер подивимось на місця та об’єкти для альтернативного туризму.
Читайте: Пять вариантов весеннего отдыха в Славянске и районе (видео)
Куда поехать на выходные. Славянский курорт
5 вещей, которые надо сделать тому, кто впервые приехал в Славянск
Абетка Слов’янська. Знайомимось із містом
Завжди є частина людей, яку не цікавлять традиційні туристичні маршрути, історичні місця та культурні центри. Ні, це, безумовно, цікаво і важливо. Але якщо ти все це вже побачив, то хочеться ще чогось, бажано такого, що покаже місто з нового боку, у маловідомому ракурсі.
Ми вирішили скласти незвичайний туристичний маршрут, трохи моторошний, можливо, але цікавий. Може навіть комусь із місцевих буде цікаво. Одразу попереджаємо: деякі локації – не місце відпочинку чи розваг для дітей та підлітків або нічних прогулянок. Ми лише хочемо показати Слов’янськ з іншого боку, а не закликаємо на пошук гострих вражень.
Семенівська психіатрична лікарня
Особливо взимку це місце справляє незабутнє враження. Лікарня, яка має статус обласної, у 2014 році дуже постраждала під час обстрілів – тоді місто знаходилося в окупації проросійськими бойовиками. Лікарню майже «зрівняли з землею», залишилися скелети будівель, які складали своєрідне медичне містечко. Зараз комплекс поступово відновлюють та реконструюють – вже є декілька нових будівель. Але місце все ще нагадує великого архітектурного привида.
Посадка біля ринку «Лісний»
Жителі кажуть, що колись на місці цілого мікрорайону був ліс, тому й назва кінцевої зупинки маршруту №7 чи 9 – «Лісний». Звісно, лісу вже давно немає. А «посадка» є – з неї планують зробити парк, бо місце, насправді, гарне, якщо його прибрати та довести до ладу, і головне – зберегти дерева
Поки що так званий сквер досить занедбаний. У холодні пори року виглядає похмуро.
Стара хірургія міської клінічної лікарні + староміський цвинтар
Насправді, будівля хірургії – архітектурна пам’ятка, об’єкт із довгою історією. Люди, які туди потрапляють, одразу відчувають на собі весь тягар часу – бо жодної реконструкції там ніколи не було. Та й реконструювати її не так просто – для таких будівель специфічні умови, та й грошей треба чимало. Побачити хірургію на власні очі варто, бо ви наче потрапляєте в іншу епоху. Є відчуття повної відсутності часу.
Неподалік знаходиться староміський цвинтар, де поховані відомі міські меценати та підприємці кінця 19 – початку 20 століття. Із цвинтара робитимусь меморіальний парк. Його розчистили від сміття та чагарників. У минулому році розпочалися процеси розробки детального плану території та землевідводу.
Колишній завод АІЗ
Колишній арматурно-ізоляторий завод – одне з найстаріших промислових підприємств на території СНД. Відоме виробництвом ізоляторів і лінійної арматури для електростанцій та ліній електропередач.
Енергосистеми більше 30 країн оснащені продукцією підприємства: ізолятори з електротехнічного фарфору і скла, лінійна арматуру для ЛЕП, 103 найменування деталей і вузлів контактної мережі електрифікованих залізниць.
Зараз же від заводу не залишилося практично нічого: розбиті вікна, голі стіни і гори цегли. Видовище не вселяє надії на його відновлення. Але якщо ви прихильник постапокаліптичної романтики, то вам декорації сподобаються.
Недобудовані багатоповерхівки та «заброшки» у центрі міста
У центрі міста багато недобудованих багатоповерхівок, напівзруйнованих будівель невідомого призначення, різних руїн. Більшість таких об’єктів знаходиться у приватній власності, тому місто нічого не може тут подіяти. Вони так стоять вже багато років, і перспективи поки що ніякої.
Колишня школа на Словкурорті
Школу №14 побудували в 1925 році, а визнали її аварійною у 2006 році. Тепер це ще один архітектурний привид міста. Якщо йти алеєю від зупинки «Словкурорт» уверх, то побачите школу ліворуч.
Відновлювати будівлю вже не будуть – її залишилось тільки знести, якщо з’являться плани на земельну ділянку.
Згорілий Андріївський будинок
Якщо йти до клінічної лікарні по вулиці Шевченка, то можна повернути праворуч у провулок Андріївський. Дім у цьому провулку збудований у стилі «модерн» на початку минулого століття. Існує легенда, за якою тут був купецький клуб. Комерсанти приходили сюди провести свій вільний час за грою в карти і спілкуванням з жінками легкої поведінки. Чому вірити? Ми не знаємо, як вже колись і говорили - легенди часто суперечать одна одній. У радянський період тут був житловий будинок, потім, довгий час ця будівля залишалася закритою. Уже в 21 столітті тут відкрився розважальний центр і приватний історичний музей. У 2014 році будівля горіла, після того, як в неї потрапив снаряд. Вигоріло все - в тому числі і частина експонатів музею.
«Лимани» у приватному секторі нижче Лісного
Звісно, на Слов’янському курорті є озера, де люди можуть цивільно відпочивати – там є обладнані пляжі та усі умови. Але у місті багато озер, які для цього не призначені або не доведені до ладу.
Місцеві умовно кажуть, що два такі озера знаходяться за приватним сектором між залізничним вокзалом та Лісним. Влітку та навесні там досить живописний краєвид, хоча місця не призначені для відпочинку, і купатися там не можна.
Стара залізниця «вєтка» біля педагогічного ліцею
Проміжок залізничної дороги знаходиться між педагогічним ліцеєм та сквером «Мрія». Неподалік – автостанція. Тобто цивілізація зовсім поруч, але теж не залишає відчуття, що стикаєшся із чимось, що дихає минулим.
Колишня контора «Дзевульский і Лянге» та завод ім. Кузнєцова
Контора «Дзевульського і Лянге» - усе, що залишилося від україно-польського виробництва кераміки у 19 столітті. Потрапити туди легко – достатньо сісти у бідь-який автобус чи тролейбус, який прямує у бік залізничного вокзалу.
Читайте: Слов’янці у Польщі. Як знімався фільм «Дзевульський і Лянге»
І ще один колишній завод – тепер імені Кузнєцова. Від нього взагалі залишилася одна стіна. Місце моторошне, але стіна красива.