На початку квітня юристи Української Гельсінгської Спілки з прав людини та британської організації European Human Rights Advocacy Centre (EHRAC) надіслали до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) правові позиції по справах, які стосуються незаконного затримання та катування цивільних осіб у Слов’янську у період з квітня по липень 2014 року. Ці заяви були подані ще у 2014 році, а у 2018 Суд комунікував справи, тобто прийняв їх до розгляду.
У квітні 2014 року Росія розпочала збройну агресію на сході України у Слов’янську. Місто захопили незаконні збройні формування на чолі із агентом Росії Ігорем Гіркіним (Стрєлковим). Саме в цей час нашу країну сколихнули перші страшні звістки про українських полонених, катування та позасудові страти. Навесні 2014 року жертвами терористів стали троє цивільних осіб: Ігор Опря – на той час студент, який їхав додому в Красний Лиман, Павло Юров та Денис Грищук – театральні діячі, які по дорозі з Донецька до Києва зупинилися на пару годин у Слов’янську.
Усі троє були затримані незаконними збройними формуваннями, їх звинувачували у про-українській позиції та участі у Революції Гідності. Чоловіків катували, їх утримували у будівлі СБУ, а згодом у відділку міліції у неналежних умовах, які принижують людську гідність, їм не надавалася медична допомога, вони зазнавали постійного психологічного тиску та погроз розправи. Окрім того, Ігоря Опрю також примушували виконувати роботу, небезпечну для життя і здоров’я.
Одним із ключових питань, яке має вирішити Європейський суд з прав людини у даних справах є те, чи мала Росія юрисдикцію над територією Слов’янська у період з квітня по липень 2014 року.