Про волонтера, викладача і натхненницю Олесю Дмитрієву.
Олеся стала першим волонтером "Window on America". Це вона запалювала в очах слов’янців бажання до вивчення мови. З часом розмовні клуби англійської у Слов’янську стали традиційними, а на заняття почали приходити більше 40 людей. Але це все відбувалося з часом.
З пані Олесею зустрічаємося у місцевій кав’ярні. Як завжди усміхнена і відкрита вона із задоволенням починає розповідати свою історію.
Олеся Дмитрієва народилася у Слов’янську. Навчалася у загальноосвітній школі №17, а згодом вступила до Донбаського державного педагогічного університету. На другому курсі університету на рік поїхала навчатися до Англії. Стала студенткою міжнародної теологічної школи, в якій окрім неї навчалися люди з 27 країн світу. Звідти вона повернулася до Слов’янська. А після навчання залишилася викладати англійську вже в університеті.
Про те, чому Олеся почала вивчати англійську, вона згадує з посмішкою.
"Моя мама одного дня побачила перекладачку. На ній був дуже гарний костюм, вона була така струнка, така гарна. Це вона(мама) мені потім розповідала. Ця дівчина вільно володіла англійською і російською. Вона була така чарівна, що коли моя мама її побачила, вона вирішила, чому б не спробувати вкладати в доньку, в мене, щоб одного дня я могла перекладати. Мені пророчили перекладацьку діяльність".
Вивчати англійську Олеся Дмитрієва почала з 12 років. В 16 років її запросили до Німеччини, де всі говорили іноземною мовою. Вже тоді дівчина розуміла, що треба говорити англійською, щоб допомагати людям розуміти один одного, допомагати об’єднувати людей.
"Тоді я зрозуміла, що англійська мене врятує. Треба вивчати іноземну мову"
З часом Олеся Дмитрієва закінчила Донбаський педагогічний університет і стала викладачем. Там, в університеті були перші спроби зробити розмовні клуби англійської мови. Проте студенти не підтримували ініціативу. Чи були перенасичені, чи навпаки, не готові, чи просто стіни університету не надихали на вільне навчання.
У 2015 році у Слов’янську відкрився інформаційно-ресурсний центр "Вікно в Америку". Тоді люди через координатора почали записуватися на безкоштовні заняття англійської. До центру прийшла і Олеся. В зошиті поруч з прізвищами тих, хто хотів навчатися вона записала і себе з приміткою "хочу бути волонтером". Відтоді розпочалася велика волонтерська діяльність Олесі Дмитрієвої, як викладача англійської у безкоштовному розмовному клубі "Вікна в Америку".
Це був час, коли Слов’янськ тільки-тільки переживав наслідки війни у місті. Багато хто не сприймав вивчення англійської, як щось корисне. Жінку називали шпигуном. В якийсь момент їй навіть було страшно. Але з часом це все пройшло. А на заняття почало приходити все більше людей, які хотіли навчатися англійської.
"43 людини одночасно у мене на занятті було найбільше. Наймолодшому учаснику було 8, найстаршому - 63 роки".
Заняття проходили один раз на тиждень, в суботу. До кожного заняття треба було готуватися. Головною метою було показати людям, чому треба вивчати мову. Бо люди з самого пачатку боялися говорити, боялися помилятися. Були ті, хто приходив на заняття просто поспостерігати, подивитися. Теми обиралися так, щоб люди могли не просто навчатися, а говорити, критично мислити.
Заняття англійською - нестандартні. Викладаючи свій предмет Олеся хотіла не лише навчити англійською, але навчити висловлювати свої думки, показати, що людина вільна у своїх думках та проявах.
"Моя мета зробити так, щоб вони зрозуміли, що їм це потрібно. Моя мета - так сяяти, щоб вони хотіли не тільки доторкнутися до тих знань моєї англійської, але і почали свої власні пригоди"
Згодом у "Вікні в Америку" з’явилася група школярів і програма "Access".
З самого початку своєї діяльності Олеся Дмитрієва відвідувала різні зустрічі і конференції з представниками США в Україні. І коли на одній з таких заговорили про введення програми Access у Слов’янську, Олеся підтримала проект і почала реалізовувати його. Ця програма була розрахована на школярів, які хочуть вивчати англійську. Але це було не лише про мову. Учасників вчили лідерським якостям, критичному мисленню. Кожен з випускників отримує не лише сертифікат, але багато можливостей розвиватися і далі.
Один з випускників Access вдало пройшов конкурс і поїхав на рік на навчання до Сполучених Штатів Америки.
Читайте: Як школяр зі Слов'янська відправився на безкоштовне навчання до Америки
На заняття не рідко приїжджали гості з Америки, а мешканці Слов’янська мали змогу попрактикувати свої мовні навички з носіями англійської.
Волонтерська діяльність у "Вікні в Америку" не втомлювала. Олеся отримувала задоволення від спілкування з людьми, від того, чим займається. Окрім волонтерства, вона мала основну роботу і декілька підробіток.
Протягом трьох років Олеся Дмитрієва вела безкоштовні розмовні клуби англійської мови. Заняття розросталися. З’явилися безкоштовні клуби граматики, заняття англійської для дітей.
Через три роки волонтерства Олеся вирішила припинити заняття у "Вікні в Америку". Навантаження і робота впливали на час, який можна було провести з сім’єю. І коли чоловік запропонував їй залишити якусь з робіт, Олеся залишила "Вікно в Америку".
"Я зрозуміла, що мої чоловік і діти - це те, у що я маю вкладати більше. Тому що, як говориться у Біблії, яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить".
У цьому році Олеся Дмитрієва передала заняття розмовного клубу іншому вчителю - своїй учениці Наталії Годуновій. Заняття продовжуються. Олеся продовжує займатися з групою Access і пишається досягненнями своїх учнів.
Окрім того, деякі волонтери, які викладають зараз у "Вікні в Америку", були студентами Олесі.
"Я впевнена, що у Слов’янську все буде гаразд, що у Слов’янську будуть вчити англійську. Ми стільки помилок зробили всі, що маємо швидко виправлятись. Бо англійська - це один зі шляхів, який може допомогти нам стати краще".