Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства. Держава зобов’язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживає всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
З метою реалізації прав дитини, закріплених у зазначеній Конвенції, статтею 144 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Невиконання цього обов’язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Так, несвоєчасна без поважної причини державна реєстрація батьками народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено статтею 2121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас трапляються життєві ситуації, коли через певні причини батьки не звертаються у визначений термін до органів державної реєстрації актів цивільного стану з питання державної реєстрації народження дитини. Законодавство встановлює порядок проведення державної реєстрації народження у таких випадках.
Так статтею 13 Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану” встановлено, що державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров’я та довідки з місця проживання дитини.
Якщо документи про народження дитини відсутні, то державна реєстрація її народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження.
У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред’явленням паспорта.
При державній реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше, одночасно із заявою про державну реєстрацію народження подаються паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред’явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
У разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою, пред’являється паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника.
Оскільки відповідно до статті 144 Сімейного кодексу України одночасно з державною реєстрацією народження дитини визначається її походження, при державній реєстрації також подається документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька дитини, заява матері).
При державній реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше, відділом державної реєстрації актів цивільного стану обов’язково перевіряється чи не було зареєстровано народження цієї дитини раніше. Така перевірка проводиться з метою запобігання випадкам повторної реєстрації.
Законодавче врегулювання порядку державної реєстрації народження дитини після досягнення нею року і більше забезпечує реалізацію прав такої дитини та підтвердження державою факту її народження.
Н.Ю.Коритна, начальник Слов’янського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області