В парку "Шовковичний" на Масляну слов'янців навчать робити українські народні ляльки

У неділю, 26 лютого, в парку "Шовковичний" відбудуться народні гуляння з нагоди свята Масляної. Окрім інших святкових локацій в цей день в парку працюватиме зона, де можна ознайомитися з народними ляльками та навіть власноруч спробувати виготовити їх.

Даний захід під назвою "Масляна для дітей" в рамках свята Масляної для слов'янців організовує організація Місто-Сад, що є автором проекту з відновлення парку "Шовковичний".

- Ми познайомимо вас з таким різновидом народних ляльок, як ляльки з соломи. Лялька з соломи – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Усі елементи одягу ляльки з соломи є символічними: спідниця уособлює землю, сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній, головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом. Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля, - повідомляють організатори у Фейсбук.

В наш час ляльок роблять з соломи, лика, осики, сіна, очерету, трави, льону, листя кукурудзи.

З давніх давен у кожній родині вона виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері - прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.

Ляльку робили, коли викликали духа. Іноді її знищували, спалювали, щоб ця річ забрала, наприклад, недугу. Якщо писанкою «викочували» хворобу, то ляльку виготовляли тоді, коли треба було про щось швидко попросити або подія була значна. Знищували її, коли намагалися вилікувати людину чи прикликати дощ. Тобто її віддавали богам — вона ставала жертвою й могла заміщати собою живу істоту. Тому її обличчя було відокремлене від будь-якої особи, щоб ніхто не постраждав під час знищення мотанки — аби не зашкодити живим. Наші предки вважали, що лялька з певними вираженими рисами обличчя – будь то очі чи ротик – може прив’язувати до себе душу того, хто нею грається, що може понести за собою небажані наслідки.

На ляльку обов'язково одягається фартух і на пояс зав'язуються мішечки з тканини. В які вкладають зернятко і монетку. Якщо лялька планується в подарунок молодій жінці, то руки її обмотують кольоровими стрічками.

Такою є історія і сакрально-практичний сенс українських ляльок. Тому організатори запрошують всіх відвідати локацію ляльок 26 лютого з 13.00 до 16.00 години. Локація працюватиме в районі головного входу в парк "Шовковичний" з бок увулиці Лозановича.