В Славянске почтили память жертв сталинских репрессий (фотофакт)

Ежегодно день памяти сталинских репрессий отмечается каждое третье воскресенье мая. В этом году день памяти выпал на 17 мая.

Сегодня возле памятной доски собрались работники исполкома, члены славянской организации "Просвіта",  так же председатели организаций жертв политических репрессий Дубровина и Копач, для того, чтобы возложить цветы.

В Славянске только реабилиторванных жертв репрессий насчитывается более тысячи, а сколько их было на самом деле, наверное сейчас не скажет никто.

По воспоминаниям писателя Григория Костюка, который жил в Славянске во время немецкой оккупации, случайно была открыта страшная тайна о количестве жертв, арестованных НКВД в Славянске:

"6-го чи 7-го листопада сталася подія, що незмірно вразила сумління городян. Не знаю з чиєї ініціативи, але в щільно закритому подвір'ї недавнього управління НКВС почали копати і натрапили на труп молодої людини. Вістка блискавично облетіла сім'ї репресованих. Прибігло кілька жінок. Одна з них несамовито скрикнула й упала непритомною. Це була мати замордованого. Виявилося, що він — робітник содового заводу, заарештований за кілька місяців перед початком війни. За що саме — невідомо. Але хоч би що він вчинив, така дика, жорстока розправа з людиною не мала виправдання. З'явилося враз ще кількадесят людей з лопатами й кайлами. З несамовитою енергією почали вони копати в усіх закутках подвір'я. Це були батьки, брати, матері, сестри, дружини і взагалі родичі заарештованих за останній рік. Кожний з них копав зі страхом і бажанням довідатися, чи нема тут його родича? Не знаходили. Хтось довідався, що недалеко живе віддавна знаний у Слов'янську «тихий дурень» Павло Лапа. Він був ухожим в НКВС. Мив у них підлогу, чистив туалети, вивозив сміття тощо. Знайшли його. Почали розпитувати. За його посмішками й натяками розкрили добре ззовні замаскований і давно не діючий великий каналізаційний люк. І — о, жах! Там, як оселедців у бочці, було набито людських трупів. Я прийшов на подвір'я тоді, коли трупи уже повитягали й розклали на зацементованій ділянці двору. Трупи почали вже розкладатись. Одяг майже згнив. Тіла — посинілі, на них де-не-де злазила шкіра. Голови здебільшого були розчавлені. Можливо, їх не розстрілювали, а просто вбивали. Навколо стояло кілька сот людей. Зосереджено й суворо жінки зі сльозами на очах проходили поміж трупів".